Колонка

Який образ ромів в українських прислів’ях та приказках

Роздуми про те, які образи ромів та окремих груп, виринають у  сприйнятті побутового життя, а часто й культурологічного контексту, традицій, історії та загалом світосприйняття.

Сприйняття складових навколишнього світу на базовому рівні відбувається крізь призму добра й зла, які в свою чергу формують наші стереотипи та установки на майбутнє. Вагомою складовою цього процесу для кожної людини є пізнання фольклору. Саме він спочатку пояснює людині життя суспільства, світ міжособистісних взаємин та почуттів. Прислів’я та приказки є частиною фольклору, яку ми зустрічаємо майже щодня у побутовому спілкуванні, книжках чи то з екранів телевізорів і смартфонів. 

Українські паремії рясніють прикладами зображення ромів. Зокрема, це міцний пласт, в якому зображуються уявлення про господарське життя, сімейні стосунки та колективні риси характеру. Знайти декілька прикладів було нескладно. Перечитавши не одне джерело, стало очевидно, що одна частина зображує цікавість до ромського життя і віддзеркалює такі позитивні якості як: волелюбність, винахідливість, фаховість у ковальстві та конярстві, любов до музики й танців. Натомість друга висвітлює негативні ознаки: хитрощі, ошуканство, бідність, лінощі, родинна та класова нерівність, безбожництво. 

Паремії з негативною конотацією представляє найпоширеніша група зі значенням “Хитрість”. Категорія дуже поширена, адже це один з найрозповсюдженіших стереотипів про представників ромської спільноти:

Казав циган нема правди в світі: тільки в Бога та в мене трошки” – про хитрість; “крутить як циган сонцем” – про маніпуляції та бажання внести в оману; “як бере циган сіно, каже:  я сокиру наставлю, як набрав каже: зроблю, а як за ворота вийде — і цього з його буде” – про недотримання обіцянок, обман; “Душа християнська, та совість циганська”, – про відсутність совісті, про шахрайство.

Друга, також велика група поширює такий стереотип як “Безбожництво”. 

“В нього віра, як циганська міра”, – про безбожництво;циганові забожитись, як батогом ляснуть”, – безбожництво та ошуканство; “казав циган — в Бога вір, а Богові не вір, бо Бог порадить, Бог і зрадить”, нерелігійність, безбожництво. 

Група пареміїв, які відображають життя ромів та любов до музики представлена такими прикладами:

Циганський танець від вогню загорівся”, “циган поки не помре – танцює та співає”, “циган, коли голодний – співає”. 

Відбилася в приказках і торгівля кіньми та промисел пов’язаний з ковальством, адже саме ці дві справи вважались характерними для ромської спільноти: „цигани не орають, бо волів не мають, — проте хліб їдять, бо коні міняють”, „менжує, як циган кіньми”, “як циган міняється”, „кожен циган свою кобилу хвалить”, „заправив, як циган за батька”, „циган своє (падло) за тин тягне та хвалиться, що добре було”, “циган свиснув – кінь прибіг”.

В іншому ж спільнота відображалась, як елемент непродукуючий. При цьому варто розуміти, що вживаються ці прислів’я та приказки в конкретних ситуаціях, але не позначають її окремих елементів. Тим самим проводять паралель та встановлюють зв’язок зі спільною, загальновідомою закономірністю. Всі паремії хоч і діляться на умовно ті, які відображають позитивні та негативні якості, але все одно не виявляють позитивного ставлення, більше схожі на приповідки з гумористичних історій, які, на жаль, підтримують поширення етнічних стереотипів.

Автор: Руслана Полянська

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

seven − 1 =